1. Принцип суверенітету народу України на здійснення зовнішньо­

економічної діяльності:

виняткове право народу України самостійно і незалежно здійсню­вати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами України;

зобов'язання України неухильно виконувати всі угоди та зобов'я­зання України у сфері міжнародних економічних відносин.

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва:

право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її у будь-яких формах, не заборонених законами України;

обов'язкове додержання при здійсненні зовнішньоекономічної ді­яльності порядку, встановленого законами України;

виняткове право власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльно­сті на отримані результати цієї діяльності.

3. Принцип юридичної рівноправності та недискримінації:

рівність перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності;

заборона будь-яких (крім передбачених цим Законом) дій держави, результатом яких є обмеження прав та дискримінація суб'єктів зов­нішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господар­ської діяльності за формами власності, місцями розташування та ін­шими ознаками;

недопустиме обмеження діяльності з боку будь-яких суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

4. Принцип верховенства закону:

регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

заборона використання підзаконних актів та актів управління місцевих органів, які в будь-якій формі створюються для суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності менш сприятливі умови, ніж встановлено законами України.

5. Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, що Україна як держава забезпечує захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за її межами і згідно з нормами міжнародного права.

6. Принцип еквівалентності обміну полягає в недопустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур, суб'єктів бізнесу провадиться з метою забезпечення зба­лансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку; стимулю­вання структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономіч­них зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення най­більш сприятливих умов для залучення економіки України у систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розви­нених зарубіжних країн. Воно здійснюється:

державою, в особі її органів, та в межах їх компетенцїї;

недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами; торговими палатами; асоціаціями; спілками та іншими організаціями координаційного типу), які діють на основі засновницьких документів;

суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі відповідних координаційних договорів, які укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності відбувається тільки на основі законів України, актів тарифного та нетарифного регулюван­ня, які видаються державними органами у межах їх компетенції, еко­номічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та ін.), а також рішень недержавних органів управління економікою та угод між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у межах законів та у випадках, якщо вони не суперечать законам.

Іншим державним та недержавним органам забороняється займа­тися регулюванням зовнішньоекономічної діяльності.

Для регулювання господарської діяльності іноземних підприємців, суб'єктів бізнесу встановлюються такі правові режими:

національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господар­ської діяльності мають такі права і обов'язки, як і місцеві підприємці;

режим найбільшого сприяння надається іноземним суб'єктам під­приємницької діяльності на основі взаємних угод і застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

спеціальний режим, який застосовується на територіях спеціаль­них економічних зон, а також митних союзів, до яких входить Україна, та у випадках встановлення спеціального режиму згідно з міжнарод­ними угодами.

До органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності в Україні належать: Верховна Рада (вищий орган), Кабінет Міні­стрів, Національний банк, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, державне управління митного контролю (виконавчі органи).

Держава самостійно формує систему та структуру регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яка повинна забезпечити:

захист економічних інтересів держави та законних інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності у розвитку всіх видів бізнесу, незалежно від форм власності, а також усі напрями використання доходів і вкладання ін­вестицій;

заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовніш­ньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права втручатися у зовнішньоеко­номічну діяльність суб'єктів бізнесу, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з чинним законодавством.

Державна підтримка розвитку бізнесу в Україні

У механізмі державного регулювання бізнесу особливе місце зай­має його державна підтримка

Мета державної підтримки бізнесу - створення однакових умов для всіх суб'єктів господарювання, зайнятих у сфері бізнесу, а також вирівнювання підприємницьких структур з іншими сферами суспіль­ного виробництва Особливо такої підтримки потребує дрібний та се­редній бізнес. І не без підстав, оскільки ці форми в нових умовах гос­подарювання виступають структуротворчим фактором економіки. Ве­ликі підприємства що є стрижнем будь-якої галузі, завжди втілюють результати структурних змін, і в цьому розумінні уособлюють стабіль­ний, „консервативний" початок економіки.

Малі та середні підприємства бізнесу, готуючи грунт для становлення нових видів виробництва та ринків нових виробів, вперше освоюючи науково-технічні відкриття, тобто впроваджуючи інноваційні пронеси, функціонують як революційні, ініціюючі структурні зрушення, основи, що природно поєднуються з заповзятливістю ділових людей.

Серйозні структурні народногосподарські зміни відбуваються тим швидше і ефективніше, чим вищий ступінь соціальної безконфліктно­сті. І тут велика роль підприємств малого та середнього бізнесу, які здатні мобільно забезпечувати нові робочі місця для людей, що ви­вільняються при закритті або перепрофілюванні великих підприємств.

Підприємства малого та середнього бізнесу багато в чому підвищу­ють життєздатність великих, їх конкурентоспроможність. Висока рента­бельність великого виробництва зумовлюється масовістю випусків продукції та стабільністю асортименту виробів. Разом з тим прискорен­ня науково-технічного прогресу різко скорочує ці можливості: необхід­но постійно вносити корективи в техніко-економічні параметри продук­ції, реагуючи на зміни ринку. Зберегти свої переваги і пристосуватися до нових вимог гігантам складальних виробництв допомагають підпри­ємства малого та середнього бізнесу, які оперативно приводять асор­тимент комплектуючих виробів у відповідність з досягненнями науки і техніки. Причому кількість таких підприємств повинна перевищувати безпосередні потреби складальних виробництв, оскільки тільки на по­дібній основі існуватиме повноцінна конкуренція. Це одна з основних передумов успішної взаємодії малих, середніх та великих підприємств. На жаль, у нашій економіці такого взаємозв'язку немає. Все це свід­чить про те, що розвиток економіки без зміщення акценту в бік підприємств бізнесу неможливий.

На жаль, боротьба політичних сил за владу під лозунгом „знищен­ня адміністративно-командної (тоталітарної, диктаторської) системи" призвела до того, що в саме поняття „державного", як правило, вкла­дається негативний зміст і громадськість нині схильна все державне вважати нераціональним і неприйнятним. Не є винятком і підтримка бізнесу, підприємництва У ній вбачається спроба держави знов поча­ти тотальне регламентування діяльності людей, які прагнуть виявити ініціативу та заповзятість, або небезкорисливе прагнення державних чиновників допомогти нажитися багатим. Цими громадськими на­строями не без успіху користуються багато підприємців, які збили солідний капітал і фактично стали у своїй сфері монополістами. Вони не зацікавлені у сприянні збільшенню підприємців у різних галузях економіки. Проте, якщо за точку відрахунку брати не інтереси моно­полій, а народногосподарські потреби, стає очевидною потреба дер­жавної підтримки розвитку підприємств бізнесу, особливо малого та середнього. І насамперед необхідні формування усіх форм бізнесу за надійним захистом прав власників, а також сприяння і підтримка в розвитку ринкової інфраструктури, що обслуговує підприємства бізнесу.

Україна як самостійна, незалежна держава гарантує нині всім під­приємцям (незалежно від вибраних ними організаційних форм підпри­ємницької діяльності) рівні права і створює однакові можливості для функціонування, доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів за умови вико­нання робіт і поставок для державних потреб.

Державна підтримка бізнесу здійснюється на основі Закону Украї­ни „Про підприємництво", в якому зазначається, що з метою створен­ня сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку під­приємництва держава: