Далі йде опис впливу катастроф різного класу на психіку ........ П РТЗД-синдром (с.пос???? стресових порушень), землетруси, паводки, ??танізми.

Спільним для всіх категорій потерпілих в результаті аварії на ЧАЕС було те, що був відсутній гострий стрес, так як більшість не бачило самої аварії і відповідно в них не могло бути яскравих спогадів про саму подію. Тому психотравмуючий ефект Чорнобильської катастрофи не є наслідком самого вибуху, а пов'язаний з його наслідками, які в значній мірі протягаються до майбутнього.

1.1/продовження/

Вплив природних та антропогенних катастроф на психічний розвиток та емоційні стани дітей та підлітків.

Психічну травму можна визначити як хворобливу зміну у психічному житті людини, що виявляється в більш чи менш помітних і тривалих змінах функціонального стану, емоційного настрою, супроводжується більш-менш усвідомленими неприємними переживаннями, зміною поведінки, яка стає подекуди неадекватною ситуації. Про людину з "психічною травмою" кажуть - вона не в ладах з собою та навколишнім світом, вона не живе, а страждає.

Вперше психічний розлад як наслідок тяжкої травми був описаний у 1867 році англійським хірургом Джоном Еріксоном в праці "Залізничні та інші травми нервової системи", в якій наводилися деякі симптоми психічних розладів в осіб, які постраждали під час залізничних катастроф. Впродовж кількох тижнів після трагічної події потерпілі постійно відчували "душевний дискомфорт", в них були кошмарні сновидіння, тематично пов'язані з пережитою трагедією. Об'єктивно в них відзначали певні порушення пам'яті та здатності до концентрації уваги. Ці симптоми Дж.Еріксон намагався пояснити "молекулярним ураженням спинного мозку" і навіть запропонував термін "rail??ocy spine" ("залізничний спинний мозок").

Майже через 20 років, в 1888 році німецьких невролог Герман Оппенгейм вперше використав термін "травматологічний невроз", який включив до назви своєї книги, в якій наголошував на емоційному аспекті психічної травми.

Швейцарський дослідник Е.Стрелінг проаналізувавши психічний стан жертв залізничних катастроф, дійшов до висновку, що провідним чинником в розвитку психічного розладу є емоційний шок, який притуплює резистентність нервової системи і стає засадовим для розвитку неврозу. Дослідник довів спільність закономірностей в механізмі розвитку психічних розладів у жертв залізничних катастроф та землетрусу в Італії (1908 р): в обох випадках близько 25% потерпілих скаржилися на порушення сну, нав'язливі спогади й думки про пережите [213].

Пізніше Е.Кренелін виділяє травматичний невроз в окрему ??ологічну одиницю загальної ???матики психопатології. Харакетризуючи травматичний невроз, Е.Кренелін відзначає, що не лише після тяжких, але й після зовсім незначних нещасних випадків, навіть без будь-яких ушкоджень, можуть залишатися постійні, з часом навіть прогресуючі розлади. Найчастіше скарги про погіршення стану здоров'я (болі, труднощі при засинанні, в роботі) пов'язуються безпосередньо з наслідками нещасного випадку. Настрій хворих звичайно пригнічений, можливі прояви роздратування, плачу. Хворі не здатні до значних зусиль, швидко втомлюються. Їм важко сприймати нову інформацію і навіть пригадувати вже відоме, але про свої негаразди вони розповідають охоче, з усіма деталями [260].

Деякі автори [272, 285] , зокрема Р.Лефтон і В.Недерленд приходять до висновку, що стресові події виникають в тих, хто вижив після катастрофи, тривалі психічні порушення, які пояснюються процесом "асиміляції травматоичного досвіду". Ло??????? (впродовж 15 років) дослідження психічного розвитку дітей, що народилися в Японії в 1945 р. і постраждали від наслідків ядерного бомбардування, проведені під керівництвом О.Тсузуні, виявили значні відмінності в їхньому фізичному і розумовому розвитку. У порівнянні з контрольною групою кількість олігофренів серед таких дітей зросла на 11%, хронічно хворих виявилося більше на 50%.

Дослідження аналогічної групи "чорнобильських" дітей, які зазнали іонізуючого опромінення "іn vitro", показала, що їхній фізичний розвиток відповідає нормі, а психічний у 50% випадків відхиляється від неї і може оціюватися як "дезонтогенетична форма межової інтелектуальної недостатності" [202, Смекалова Є.І.].

За даними спостережень С.І.Яковенка, для такої категорії дітей більше характерні ???? у формуванні емоційно-вольової, ніж інтелектуальної сфери, де можлива достатня компенсація за рахунок підвищеної уваги батьків до розумового розвитку дітей, проте така увага може призвести до індукції тривоги [244].

Про психологічні наслідки інших ядерних катастроф (Челябінськ 1957,Три-Майя-Айленд , США, 1979) або вплив викидів радіоактивних речовин на психічний стан населення (Семипалатинська, Томськ) науковій громадськості майже не відомо, крім константування зростання рівня тривоги населення, зворотно пропорційне відстані від джерела небезпеки, підвищена чутливість жінок, що мають маленьких дітей, до радіаційної загрози / Яковенко. Психол. людини за умов радіоекологічного лиха. - К., 1996, ст.28-44 /.

Дослідження стану "стресової ????" дітей та підлітків Чорнобильського району свідчить, що їх перевантаження створює передумови для виникнення психічних розладів, збільшення кількості психосоматичних захворювань і порушень у статевому дозріванні [154].

Аналізуючи проблему посттравматичного стресу, слід відзначити, що його викликають і інші чинники. Дослідники стресу застосовують поняття "синдром згвалтованих" (rape-trauma syndrom), визначаючи його як специфічний психосоматичний синдром, що спостерігається через певний час у третини потерпілих від насильства. В розвитку синдрому ці дослідники виокремлюють "гостру фазу дезорганізації" (desorganization phase), яка проявляється в дезорганізації поведінки (імпульсивні дії, стан шоку, страху, тривоги, звуження свідомості), емоційної сфери (прагнення власноручно покарати насильника, самозвинувачення, почуття провини тощо), в соматичних розладах, та "віддалену фазу реорганізації особистості та її поведінки" (reorganization process), що супроводжується втратою звичайної емоційності, "травмофобією" (в тому числі агаро- та клаустрофобіями тощо), вразливістю, розладами сну, зниженням сили лібідо / Яковенко. Психол. людини за умов радіоекологічного лиха. - К., 1996, ст.34 /.

При психічних розладах, віддалених в часі від екстримальної ситуації, що їх спричинила, найчастіше спостерігалися:

- нав'язливі пригадування найнеприємніших епізодів, супроводжувані почуттями пригніченості, страху, соматичними розладами;

- стан відчуження, почуття провини, втрата звичайних інтересів;

- нічні кошмари, пов'язані з подіями;

- підвищена збудливість, дратівливість, спроможна призвести до емоційного вибуху.

Наявність спільних симптомів при різних за походженням психічних травмах з однієї сторони і їх невідповідність жодній із загальновизнаної ??ологічних форм з іншої, виявила необхідність згрупувати їх в окремий синдром. М.Горвіц запропонував виділити їх під назвою "посттравматичний стрес" (РТSD), який можна визначити як "??альну реакцію на ненормальну ситуацію" [262].

Епідеміологічна оцінка поширеності РТSD, що грунтується на результатах психіатричних обстежень потерпілих внаслідок масштабних екстремальних ситуацій (катастроф, війн тощо), свідчить, що це захворювання може охопити від 15% до 40% потерпілих - залежно від рівня їхньої соцальної захищеності.

При стихійних лихах кількість осіб з симптомами посттравматичного розладу становить від 10% до 50% жертв. Так, серед мешканців Мехико Сіті після відомого катастрофічного землетрусу було виявлено 49-52% осіб з ознаками РТSD.

За даними Глезер (1981), у 30% потерпілих від повені симптоми психічного розладу спостерігалися через 4-5 років. Серед потерпілих вживання алкоголю зросло на 30%, а тютюнопаління - на 44%.

Що стосується дітей, то за даними Е.Деблінгера, посттравматичні стресові розлади спостерігалися у 6-20% потерпілих від сексуальної агресії; в 72 із 100 школярів, за даними К.Нідер, які перебували під обстрілом снайпера і були обстежені через 14 місяців після інциденту [273].

Узагальнення даних багатьох дослідників дозволило Дж.Халзеру дійти висновку, що кількість хворих на РТSD серед громадян США на 1987 рік (звичайний за кліькістю екстремальних подій) становить 1-2% всього населенння країни, тобто 2,4 млн - 4,8 млн чол. Скільки таких хворих на терені колишнього СРСР, зокрема в Україні, - можна лише здогадуватися.

На думку більшості дослідників РТSD, цей розлад психічної діяльності є наслідком екстраординарної психотравмуючої події (life stress ivent), яка перевищує адаптаційні можливості людини і супроводжується відчуттям страху, безпорадності.

Психотравмуюча подія може стосуватися окремої людини (через смерть близького, згвалтування тощо), групи або всього населення (земля, війна).

Певні психічні травми завжди виникають РТSD (тортури, знущання), інші - тільки в окремих випадках (значні пожежі, аварії на транспорті). Чим тривалішим є вплив травмуючої ситуації, тим більша ймовірність розвитку РТSD.

Масові лиха є найпоширенішою і найнебезпечнішою причиною виникнення РТSD.

Т.Молес запропонував таку класифікацію масових лих:

Природні:

1) кліматичні (урагани, смерчі, повені);

2) сейсмічні (землетруси, виверження вулканів, цунамі).